В НІЧ КУПАЛА

          В НІЧ КУПАЛА

Біля річки - омріяна дівчина,

У чарівній тиші, на ніч Купала,

Свій вінок пустила на води сині,

Який з любов’ю милому сплітала.

Любов із квіток - русалка запальна,

Від дівчини терпіти не хотіла,

Дива блудливі наврочила вона,

У вир пліток віночок запустила.

Ревну злість, не посміли зорі ясні,

Блуд, оману на волю відпускати,

Течію вінку - чисту і прекрасну,

Зірковим сяйвом стали направляти.

Пливи, пливи вінок на ніч Купала,

Вкрасі квітковій на хвилі голубій,

Пора гадань - укохана настала,

Пора коли кожен має задум свій.