ШЕПОЧЕ ОСІНЬ ЇМ

ШЕПОЧЕ ОСІНЬ ЇМ

Над перевалом осені листочки,
В тихій тиші, лягають до землі,
Вгорнули сон зимовий у клубочок,
Сховавши свої радощі й жалі.

 
Туман підняв, свій білосніжний гребінь,
Почулись - зимні крики вороння,
До дня вже горнеться надмірна темінь,
Процес холодний браму відчиня.

 
Змарніли ночі, у задумах своїх,
Морози будуть, хуги і вітри -
Ви що хотіли - шепоче осінь їм,
Тепла немає в зимоньки сестри.

Згадайте літо в чарівному саду,
Пташиний спів в затишку калини,
Пройдіться ви, по зірковому сліду,
Де буяли ваші - ночі сині.

 
Душа зігріється, тепліше стане,
Зима мине у вихорі крутім,
Прийде весна її цвітінь настане,
Яку у травні возвеличить грім.