НАЖИВА Скакуном
НАЖИВА СКАКУНОМ
Пил чи пал нещирі очі палить, Путь безуму стелиться під ноги, Звитягу лживу нажива манить, На свої стежини і дороги.
Гримить урочисто, кудись біжить, З імли, з туману в простори сині, Згори на всіх, постійно стукотить, Від сорому з бучної гордині.
Отак завжди, нажива скакуном, У змові й зраді, управно й жадно, Летить, закривши очі, напролом Під крило наживи, лихом владне.
Додав: Davudenko (26.08.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1898 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА