ДЕНЬ СВІЙ В ЗЛАГОДІ ПРИГРІЄ
ТАКІ ЗМІНИ Я ПРИЙМУ
Нічка, день мотає в мене жили, Тож молюсь, хоч я тобі не рад, Сотні раз, ти тьму мені ложила, Хоч в ночі, божився я стократ.
Ти же знаєш, я не з боягузів, Та вогонь в душі, дивлюсь затих, Бо немає в тебе щирих друзів, що розносять правду від святих
Кинь на мене, свої зорі з неба, Якщо треба, місяць засвіти. Затаї тьму безсоромну в себе, Будь до ранку, хоч спокійна ти.
День без тебе, світ усім поділить, Так поволі, ще й розгоне тьму, Імлу і темінь - заграва змінить, Звісно - такі зміни я прийму.
Додав: Davudenko (24.09.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1943 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Щиро дякую! З прийдешнім! Божого захисту!
ruhlyvy : Чудовий вірш-тост! Будьмо, пані Королева! ZhasminVKanoe : Дякую дуже та поздоровляю зі Щедрим вечором і близьким Новим роком!
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА