СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

Гуляли очі темні, на просторі,
Слова оцінки сварилися в душі.
Думки спустошені од бурі скорі,
У різні далі, розбіглись мов чужі.

Війна слабка політиці лунає,
Боротьба та скарги втихли не почавсь,
Роль зіграв, голос вибору конає,
Присів на ногу, безсилий розпластавсь.

Хотів він може, найсвятіше свято,
В зіницях людства, сонце засвітити,
Щоб раділи, що правду не розп’ято,
З якою можна віру воскресити.

Та хтось його, віддавши злим сновигам,
Мов той павук вчепившись за одвірки,
Нараз я тут, себе нічим не видам,
Сховавши розміри, сліди та мірки.

Без хмар, гроза на небі не грохоче,
Коли душа без мудрого багатства,
Вона сама, грозу створить захоче,
Щоб скрізь її злобою променяться