БОГ ДАВ МОВУ
БОГ ДАВ МОВУ
Бог дав мову, зацвіла надія живо, Без неї,серце зранене і хмарне. Не промове слово, чесно і сміливо, бо життя у німі сліпе й бездарне.
Блиск лиця, не знайде світло і покою, Нараз без слів, душа покине тіло, Беззвучні риси туманяться сльозою, Бо мова розум, вислів і світило.
Доки є, вона рідненька, має право, Богом дана, словом наміру сягти. Кличе розуми, урочисто в державу, Щоб подумать, як розв’язання звести.
Почувань своїх, до неньки не скриває, Богом дана, мова сонцем осяйна, Коли говорить, як соловей співає, Там де диво, враз з’являється вона.
Додав: Davudenko (21.11.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1681 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА