ПИЛОК ЗАПАЛИЙ З ДАЛИНИ

Пилок запалий з далини

Ішла позаду поруч в переді,

Так близько, хоч бери її рукою.

Любов моя замкнулась у ході,

Хоч в’ється ще з безсилою злобою.

Згадавши розквіт ранньої весни,

Озвались струни душу оповили.

Пилок квіток запалий з далини,

Вуста мої з любов’ю підхопили.

Любов пахка добігла звідкілясь,

Вину нема на когось перекласти,

Вона ж мені відразу віддалась,

До неї я повинен був припасти.

Так легко збіг униз, а далі ввись,

Струмок любові з мене виливався,

Чуття в пилу до сонця піднялись,

Летіли а слід приємний залишався.