Обтяжила вага, так тяжко все збагнути, Безміру вічності, що зводиться і плине. Там за горою у думках сягне на крути, На пік найвищий, поки думка не загине.
Згадає благоденство на землі квітучій, Де світлі ранки з гомоном тисячолунним, Між квітів і між трав, осяють чвари й бучі Натуру людства, до світів іти бездумним.
Противитись приречено всьому святому, Яке у співах райських вважає за буття, Щось досягне, інакше все змінив потому, Їх блуд сучасний, постійно дбає за життя.
Всі віддались такому вільному мистецтву. Так жити легше і простіш за вічне дбати, Здолав зітхань, на диво їм життя зведеться, Ось так, усе змінив, щоб диво інше дати.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
