СВІЙ ПРИСУД БОГ ЙОМУ НАРІК
СВІЙ ПРИСУД БОГ ЙОМУ НАРІК
Де підступом, де власним животом, Не маючи ні честі, ні добра. Де страм, де зло купляючи христом, Цей біс заліз до владного двора.
Зібрав до купи плутані слова, Оскільки він служити їм не вмів, Забув свої обов’язки й права, Цей біс вгорі бездумний все хотів.
Такого року і такого дня, Коли довкіл порука кругова, Він всі низи в болото заганя, Щоб зникла їх святиня родова.
Свій присуд, Бог йому таки нарік, Щоб біс той, від прокази загнивав, Щоб гнів страшний, нутро його запік, Щоб від удару чесного сконав…
Нарешті стукнув, брязнув мовчазник Він до верхів*я поглядом проник, Зігнавши біса спільників усіх, На верх вернувши подуми святих.
Додав: Davudenko (15.02.2013)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2109 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА