Лугом по травиці весело блукати, Скрізь любові брати вранішню росу. Про таку красу, свої пісні співати, Сонцем в тиші, першу витерти сльозу.
Геть з очей свою печаль, тривогу зняти, Хай любов світла й чиста, рівня чуду, Вчить мене природу матінку читати, Світлом і теплом, все що в ній здобуду.
Невимовну насолоду, квіт на подив, Кожна парость тут, на землі квітуча. Йду росою я,на схід ще кілька кроків До озер, де світ митця - синь могуча.
Зупинився, глянув в тишу океану, Благоденство зором щиро обійняв. До грудей природи із цвітінням лану, Чолом клонився і серцем припадав.
Пане,Іване,дуже сподобався вірш,в якому так ніжно і гарно оспівали красу природи.Особливо сподобалось закінчення вірша "До грудей природи із цвітінням лану чолом клонився і серцем припадав"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Гарно, піднесено і сонячно! 
