Там океан брехні хвиль колише, Буран таїн, здіймає коливання. Від удару біль, туман і тиша, Поділені на смуту і мовчання. Де гниль встає, пахощі зникають, Повітря чисте, простору немає . Його з душі - глуми виганяють, Де дух духовний більше не злітає. Таку печаль розум не тлумаче, Надія Вся в серці з часом зароста. Де обрії - зір уже не баче. В зорі затісній, де повна темнота. Добро марніє правду без ваги, Живе в погоні, без світла і краси. Роняє вірність, силу без снаги, Чи лад там є, без слів, не відповіси. Щоб перед Богом лад хвалитись міг, Що має намір виплисти із хвилі. І що сурмить він у правдивий ріг, Що він для ладу, повен моці й сили!
Перший рядок мабуть має бути так там океан брехні хвилЮ колише третій рядок А від удару біль , туман і тиша пятий рядок де гниль встає , ТАМ пахощі зникають сьомий рядок щось таке подібне (приблизно до рими) його з душі на глуми виганяють девятий рядок таку печаль наш розум не тлумаче одинадцятий рядок де обрії життя уже не бачим четвертий куплет дуже важко визначити ,напевно треба зовсім доробити тобто вірш якось не тримається, хоча багатий на зміст , але недопрацьований. Вибачте за втручання, але така моя думка.Хоч може я зовсім нічого не розумію...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
