Нам стелиться лугом травиця в шептанні І сад нам квітує у рідкій красі. Нам перла у роси складає світання, Без нього веселка не сяє в сльозі. На річки вже плесо барвисте постало, Не знає як тишу свою поділить, Процесія сяйва, всі барви підняла, Не хоче проміння щасливе таїть. Буяє цвітіння - радіє кохання, Нам мружило очі, від квіту того. Хай буде у серці таке поєднання, Щоб люди добились цвітіння свого. Як буде прекрасно у нашому домі, Потішити щастям заможну сім’ю. Збагнути укупі всі думи свідомі, Піднявши на славу звитягу свою. Моління в затишші, нам віру підніме, А нашу правицю сам Бог поверне. Страждання старече, на усміх заміне, Як діток рідненьких усіх пригорне.
Я не такий великий спеціалість у тонкощах досконалих віршів, а ваш вірш є дуже досконалих,але чи не краще було б так - піднімить - замінить, або просто як є - підніме - замінить.може було б ще досконаліше.Дуже прекрасний вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
