Біда у тьмі і горе у тумані, Та хто б не був, але душа болить, Коли від сорому, неначе п’яна, Не може слово взяте говорить. І дико як, десь чується порада, Ото така, вже схована судьба. В ній вимова хитка, чужа як вада, Що вирветься негадано, хіба. Якщо на зле вродилась, то помовчи, Що не скаже, все горе їй несе. Якщо на спокій, то душу научи, Заступишся - і Бог її спасе. Обпалене куди не кинеш оком, Те що в неї щастя відібрало. Промчалось по землі, скаженим скоком І на душі - веселіше стало.
Щось і рядки збиваються часто з ритму, та і сам зміст доволі заплутано, читав декілька разів , трохи зрозумів, та лише дещо, а суть де...Може й сам рити збиває, а може щось інше ...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
