Не таї в собі ти міць для битви, Великий духом, світлий у красі. Не шукай покою у молитві, Священна сила у твоїй сльозі. На очах блискоче, ще з дитинства, По сліду ходе в травах у росі. Як зоря, від долі материнства, Як огник, від дитячої сльози. Не бери біду для справ людини, На мить сягни до розуму, тоді Вернися знов, до сльози дитини. Від неї прийдуть сили молоді. Не ридай раптово, ласка плине, Ніжно й тихо, як неньчина рука. Сльоза дитяча в тобі не згине, Як сила ангельська у юнака.
Щось не дуже розумію теми Вашого вірша. Ви пропонуєте не битися, не молитися, а тільки плакати?... від плачу приходять сили... це щось нове у фізіології людини... із життя знаю, що коли дитина постійно плаче( такі випадки бувають), то з ростом і розвитком відстає від своїх однолітків, чи тут щось інше?...
У кого які погляди і почуття, до свого минулого, як він бережно обірігає кожну краплину своєї сльози з якою приходила звитяга, отого про що ви пишите, жаль що ви не відчуваєте отих щасливих сліз \ і причому тут плачі. ВИБАЧТЕ п. КАТИРИНО ВЕЛИКИЙ І МУДРИЙ ТОЙ хто крізь сльози свого народа, йде до щасливого життя. плачуть слабі а у сильних сльози тільки блищать на очах.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
