Мо запізно, мо зарано, Хміль від п’яного пішов. Розтривожив давні рани, Іншу ціль собі знайшов. Так розгулює по волі, Пил глотає від доріг. Ніч цілує в дикім полі, Від зорі і до зорі. Де в нас серце хміль не знає, Крутить голову усім. Пику в воду умокає, П’є наохляп хтозна чим. Зникне зло і хміль зіскоче, Усміх знайде на вустах. Жертві тій загляне в очі, Блиск відроде на сльозах. Мо запізно, мо зарано, Ми шукаєм хміль на дні. Хто злікує старі рани, Якщо радощі нудні
Рани може й можна буде залікувати, та рубці все рівно залишуться. І ще....хтось знову виставляє 1 сердечко. Тому що вірш я оцінила на 5 а в результаті вийшло 3. ЗНАЧИТЬ ТОЙ ШПИГУН ЗНОВУ ТУТ!!!!!!!!!!!!!!!
"...Хто злікує старі рани..." Ніхто,якщо ти сам для себе ці ліки не знайдеш! Ось і наш "шпигун" не хоче лікуватися ! Нишком робить свою справу, тільки лиш собі в забаву, Іншим перцю додає, Який МЕДОМ враз стає. .
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
І ще....хтось знову виставляє 1 сердечко. Тому що вірш я оцінила на 5 а в результаті вийшло 3. ЗНАЧИТЬ ТОЙ ШПИГУН ЗНОВУ ТУТ!!!!!!!!!!!!!!!
