Та пам'ять, що зібрала світ очима, Приходе на весілля від кохання. Що має згадку чисту за плечима, Несе в собі відроджене світання. Все те, що слід багряний нам лишає, Уже ніхто не може побороти. Життя його на спомин піднімає, Терпка сльозина в сяйві позолоти. Володарка душі тих днів щедроти, Мелодія сердець у юнім віці, Коли духмяний цвіт цвіте навпроти, Мов щастя п’єш від чистої криниці. І радість та від отчого куточку, І цвіт в саду від маминого літа. Заплівши спів пташиний до віночку, До неньки кличуть нас немов трембіта.
Добрий вірш, пане Іване! У ньому дивним чином поєднались спокійна мудрість зрілої людини і палкість юної душі. Тому, мов з кресала, стільки цікавих образів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")