Зоря на небі, на землі світання, Ранкову свіжість сяйвом піднімає І світ наземний лине в поривання, Де вміння Боже образ світлий має. Від світу владного, що зветься Божим, Де долі святять кожному надану. Де святість знає, що людина може, За що згори таку являє шану. Бо хоче на землі усе побачить, Коли дерева зводяться в цвітінні, Щоб кожному дари свої назначить, Щоб пахли в квітах пахощі весінні. Щоб почалася знов земна обнова, В ясній красі до всесвіту подібна, Щоб пісня грала в серці калинова, Що лине світом як святиня рідна.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
