Матуся кожної дитини, Від Бога світлу душу має. Вона дитя, немов богиня, Казковим раєм укриває. Як сонечко встає до краю, Матуся сяйна зі сльозою. О, подих мій, ти світ розмаю, Словами мовить над красою. Дитя моє, ти щедре в дарі, Матуся молить, ясна втіхо. Блаженне ти, щоденно в чарі, Нехай тебе минає лихо. Дві милості святі у парі, Єдині в серці у любові. Як янголи на білій хмарі, По мові рідні і по крові. Матуся кожної дитини, Від Бога ніжність і пошану. Несе в долонях, як перлину, У благо сонячне убрану.
Дитя для жінки Божий дар, Його любов"ю огортай , Хай ніжність, ласку воно знає, Покрову матері ж бо має. Гарний вірш,пане Іване! Боляче лише за тих матерів, які лишають своїх дітей (бо їх все більше стає).
Хай над усіма, незалежно від выку, мов чарівний покрів (омофор) завжди простягаэться материнський дух. Пане Івана, Гарний вірш чіпляє серце і в той же час надихає на роздуми.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
