Хай розсудять нас спомини найкращі, Щоби наші вищі почесті знайти. Хай сказання те, випущене з пращі, Нам покаже, де святині, де чорти. Ох не проста буде, словесна битва, У такій розмові, хай покаже хист, Що краще нам, гріхи, чи та молитва, Чи троянди квітка, чи облудний лист. Нехай цей спомин ретельно прогляда, Тих проклятих, хто людей гнівити смів. Хто їх злість, таку нестерпну оправда, На полях позору, від терпких віків. Так торочить право честі і добра, На святині - вищі почесті людей. Не втаять їх слуги владного двора, Не сховають гнівний осуд від очей.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
та
у Вас 
0
