ВТІХА, РАДІСТЬ І БІДА

Прийшло згори кероване безправ’я ,
Тепер ніхто вже не боронить нас.
Життя зомліло, впало у безслав’я ,
Піднявши нам, сполохи, біль і сказ.
 
Від сваволі, від глуму приказного,
На виду, від пияцтва сказ розпух.
Зраділий він, що має ката злого,
Що має поміж люду, зір і слух.
 
На підданство таке прийняв присягу,
Що все від нього, то все пропащо,
Для зла свого показує відвагу,
Яку бере у злодія нізащо.
 
От тільки вийшли ми усі у чварі,
Шукати милість, розуму права.
Тут сказ кричить своїм як на пожарі,
Що всі лягли у стоси як трава.
 
Від крику, ми схопили кілля й коси,
Коли це так, тепер вперед гайда.
Рознесли їх паркани, мури й стоси,
Це наша втіха, радість і біда.