Ми що в полоні приводів пустелі? Блукаємо, шукаємо свої думки. Які на гріх - усілися на стелі, Яка не скориться без владної руки. А де ж слова, що душу обіймають, У чварі всі, помирають невеселі. Слова спокуті голову ламають, Самі без голосу у пустій оселі. Так рідне слово зневажають, гонять, У пустелю від родинного порога. Вимову цідять, до святих не молять, За гріх в душі, забуваючи про Бога Нам треба якось приводів здолати, Щоб чисту душу за п’ятак не промінять, Щоб рвались межі владні, всі загати, Щоб рідне слово у пустелі не шукать.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
