Моя душа, коханій про любов бурмоче, Вона говоре їй, про ранги і доходи. « Люблю тебе, люблю!» Я долю іншу хочу, Щоб світ узяти й поділити на пригоди. Ох миленький! - долю ділом треба зароблять, Я від тебе чую, лиш скаргу і скорботу. Любов піде, чим її, ми будем повертать, Як гідно висловить, їй виявить достоту. Умію я любити, ладен доказати, Заробляти мушу, річ не дивна, не нова. Не можу почуття я, в душу передати, Для сердець з любов’ю, ось такі мої слова. Так миленький! - беремо щастя у любові, Самі в біді, зате дари щасливі долі. «Люблю тебе!» - забуду зойки сторазові, Любов твоя й моя, загоїть наші болі.
Згадались два прислівя: одне цинічне, типу - "любов приходит і уходит, а кушать хочетса всегда" і друге світле, істинне, сповнене справжнім коханням - "з милим рай і в шалаші". Ех, якби ж усі жили за другим...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
