Хвальки несхибні, темних дум владики, Від бід миттєвих, існування наше. Марнота від них в суєті велика, Безмірно ллється у бездонну чашу. Життя упавши встелене журбою, На хвилі котиться в часи майбутні. Смерки здіймає смугою блідою, Суття схопивши на діла непутні. Слова не коряться, не мають сили, Без ладу й миру, вимова їх вмера . Хвальки дурні із вуст її пустили, Зубами стисши, без суті, без добра . У безпритульності під громовицю, Хвальки засіли, множачи зітхання. В отарі хмар, шукають диво птицю. Що здійме їх, на наше існування.
Широка тема, можна говорити про це довго. Доречно зараз.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
