Хвальки несхибні, темних дум владики, Від бід миттєвих, існування наше. Марнота від них в суєті велика, Безмірно ллється у бездонну чашу. Життя упавши встелене журбою, На хвилі котиться в часи майбутні. Смерки здіймає смугою блідою, Суття схопивши на діла непутні. Слова не коряться, не мають сили, Без ладу й миру, вимова їх вмера . Хвальки дурні із вуст її пустили, Зубами стисши, без суті, без добра . У безпритульності під громовицю, Хвальки засіли, множачи зітхання. В отарі хмар, шукають диво птицю. Що здійме їх, на наше існування.
Широка тема, можна говорити про це довго. Доречно зараз.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
