ОСЬ МОЯ СВЯТИНЯ

Тільки я змужнію, розгадати мушу,
Хто мене кохає, хто ярмо вдягає,
Хвилею лихою, видуває душу,
На біду схиляє, на печаль тягає.
 
Мучитись не хочу, темінь не приймаю,
За любов без краю, не піду до згуби.
Хто добро не радить, до гріха впадає,
За брехню зрадливу їм дивитись в зуби.
 
Нищить час не буду, дух до смути звати,
Зло я вбити мушу, суть гірку ворожу.
Хто навіє стужу мушу проти стати,
Серце не принижу, клятву не стривожу.
 
Справедливо жити стану я навчатись,
Надійшли вже строки, на любов погляну.
Ось моя святиня - треба поклонятись,
Дай я подивлюся -  на свою кохану.
 
Хай іде за мною, якщо має змогу,
Серце так зрадіє, ось моє надбання.
Ті чи інші шати, хай візьме в дорогу,
Очі заяснілі і своє кохання.