ОД БЕЗНАДІЇ ДУШУ ЗАТУЛИ Коли надія сумнів має, То що робити вірі без снаги. Кругом злоба із люттю знає, Як хіть безсилу знищить до ноги. Згасити дію, рух одчаю, Їм віддавши волю неможливо. Коли напасть узяв безкраю, Забув, що є порив, дух і диво. Коли готовий хворість взяти, Як очі бачили, що біль росте. То що робити, як звикати, Коли на світі, є іще святе. Що тьму негідну не приймає, Весь час збирає сяйво без кінця. Надію й віру оживляє, Бо дух високий має від Отця. Куди веде ота дорога, По твоїх мандрівках з чужиною. Без мольби, не іде до Бога, У тіні заростей із злобою. Зроби із див собі притулок, Од безнадії душу затули. Відкрий для сяйва свій провулок Щоб честь і слава вчасно прибули.
Кожен з нас має такий світлий куточок, де можна заховатися від злоби і несправедливості світу цього. Добре, що в душі кожного завжди є місце для добра, віри і співпереживання ближньому. Гарна тема, пане Іване! Тільки виправте *от* на *од*, бо *от* - з російської мови. А в нас кажуть *від*, або *од*.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
