ХОДАКИ Хто йти на гору з болю занеможе, Хтось поруч заспівав, чи заридав. Можливо хід здолати свій не може, Чомусь своїх жалів не приховав. Коли душа у тиші знавісніла, Почувши зойк безтямний од біди. Свою молінь до Бога не пустила, Хто мав таке, не знав іти куди. Змарніли ходаки журбою вкриті, Хто чув у них смиренність дум святих. Попутний гріх, помилки гордовиті, Ведуть їх погляд по краях чужих. Чи є у них земля, чи є садиба, Яка зігріє ощасливить вмить. Хто стріне їх, хто дасть їм кусень хліба, Чому тепло земне від них спішить. Ось так ідуть в печальному мовчанні, Бліді, сумні, покірні в тишині. Ці ходаки в скорботі не останні, Що будуть світ шукати в засланні.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
