ВЕРТАЄШ ЩАСТЯ Й НАСОЛОДУ Чом ти душу точиш, знать мене не хочеш, Скажи кохана і до якого краю. Чуття толочиш і голову морочиш, Любов мою ведеш, в пекло чи до раю. Дай мені напою з трутою гіркою, У груди б’ю себе, я тебе благаю. Його я вип’ю із рук твоїх з лихвою, На мою відраду, він тягар знімає. Як підеш від мене, погукаєш всюди, Засумуєш, бо без мене жить не будиш, Плачем проймешся, душа зайде в облуди, Ось тоді кохань свою до мене збудиш. Я не в пеклі, я вже поруч жду нагоду, Обійнять кохану вроду чорноброву. Ти мені вертаєш щастя й насолоду, Я цілую гарне личко знову й знову. Ти щасно радиш, до себе жити вадиш, Світлом затуляєш, зорями вгортаєш, Любов мою у сузір’ї ти не зрадиш, Бо без неї, ти собі ярмо вдягаєш.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1447 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
