ОХ ЛЮБОВ ПАХУЧА КВІТКА Ждеш її, до неї линеш, Мариш спраглою душею. Задля неї подвиг вчиниш, Музу здіймеш над землею. Знайдеш квіточку лілею, В час коли дівчину маєш. Втішиш ласкою своєю, Коли стан її торкаєш. Сподівання вже шумує, І дівча тріпоче, мліє. Зір п’яніє рот цілує, В’ється пал кругом радіє. Вже роса вечірня пада, Щоки пристрасно пашіють. Чарівничу ллє принаду, Перла в травах груди гріють. Ох ці пахощі чудові, До любові йдуть із саду. На дівчину чорноброву, Сік тече із винограду. Ніч кохання в новій чарі, Килими гостям постеле. Роси вип’є з кимсь у парі, Щастя в зорях перестеле. Як заграє пісню скрипка, Чару випивши останню, Ох любов пахуча квітка, Час надходити світанню. Споглядали сяйні очі, Світ кохання що світався Ждати треба знову ночі, Щоб він в пам *яті зостався
Один не разберет, чем пахнут розы…Другой из горьких трав добудет мед… Кому-то мелочь дашь, навек запомнит… Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет… (Омар Хайям ). Тав що тут вже як хто оцінить... А вірш дуже гарний, пане Іване!
"Цілували сяйні очі, Жовті, сині та червоні." Це що, п.Іване, кохання вампірів?... бо де Ви бачили у людей такі очі. Вірш має свої принади, але цей рядок, як на мене, треба змінити.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
