Я ВІСТЬ ВІЩАЮ ГАРНУ

  Я ВІСТЬ ВІЩАЮ ГАРНУ
 
Я вам сьогодні вість віщаю гарну,
Що чудилось мені, я не споганю.
Забувши зло і лють, мій гнів не марно,
Забився з радістю у мить останню.
 
Озвалась віра, мука заніміла,
Надія щира від спалахів горить.
І сила буревій піднять схотіла,
Вам про неї я, віщую мимохіть.
 
Нехай вона звитягу нам здобуде,
Покаже честь свою стремлінню щиру.
Нехай забуде слід сліпого блуду,
Заради доблесті живої й миру.
 
Хай сумнів ваш не точить що віщаю
Цю вість святу, яка заради віри,
Надію спогадів і мудрість має,
Суття на роздум ваш не має міри.
 
Своє добро на честь дала нам мати,
Під знаком всюдисущої ікони,
Щоб дар її зумів нам волю дати,
Що має вище право їх закони.
 
Щоб вість пливла в затоку гордовиту,
Яка зведеться на стрімкі вершини.
Зведе нам сад щасливий повен цвіту,
На плід, на рід вселюдської родини.