ДОЛЯ НЕСПОВИТА Незмовлені думки летять за обрій, Ні друзів тут немає, ні рідні. Забутий ти не криючись хоробрий, Вітчизну споминаєш в тишині. Проказані повисли над простором, Думки твої, слів пітьми лихої. Хотіли землю охопити зором, Що має квіт від краси святої. Думки що мають давню самотину, Вітрами кинули свої пісні. Вони в журбі про матір Україну, Без пестощів веселих в тишині. Співають сумно українським співом, З очей своїх ті сльози ллють і ллють. Летять вони відлюдником журливим, На землю рідним словом не стають. Твоя земля за обрієм квітує, У сяйві повна, узором вкрита. Твоє сердечко в далечі сумує, Наче доля в нього несповита.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
