ЯК ВИ ПОСМІЛИ Як ви посміли все оце зганьбити, Чому на це дивилися з пихою? Ганьбу прокляття, як тепер скорити, Від вас усю сплямовану чумою. Заради втіх зробивши зло й наруги, Поклавши в суть породжену чужину. Від нахаби, від зрадливої потуги, Які з гріхом поклали ви, в святиню. Лежить надія впала з висі неба, Вона б зійшла на обрані вершини. Хто ви такі? нам з’ясувати треба, Із якої ж ви, вилізли родини. Тепер в норі, до згину безіменні, Зарили сонце, що для нас знялося. Воно було, від Господа блаженне, У вашій зненавиді розійшлося. Де правлять бал вельможі випадкові, В огиді діляться на за і проти. Безміру крутяться у злій основі, Хто зможе рабство те в собі збороти.
п. НАТАЛЯ Я дякую ВАМ за те що ВИ ВІДГУКНУЛИСЬ НА ЦЕЙ ВІРШ.ТАК фірш нАписАний можливо емоційно, на ту подію. яка відбулася щойно, та на великий жаль, це мало кого турбує. Я не чекав ніяких оцінок, просто хотілося відчути ставлення інших, якщо не на мій вірш, то на інші. Ось чому нас завжди принизують, тому що моя хата скраю ще й досі модна. ВЕЛИКЕ ВАМ СПАСИБІ
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Тому, на що ми сподіваємось? Хіба на власну ініціативу. Актуальний вірш, пане Іване. 
