ЗОПОВІТ УСІМ ВЛАДИКАМ
Не будь скотом, не будь твариною,
Найвищий ти володарю скотів.
Як є душа - то стань людиною,
Невже ти люте горе від катів.
Іди на шлях від пекла повертай,
Від лукавства досить панувати.
Покою не знайдеш, то так і знай,
Ти вище зло, що прокляла мати.
Щодня гуляв на долях бідолах,
Безмовно клав змучене на тверді.
Навколо всіх сичав, наводив жах,
Поклавши біль в груди їм роздерті.
Не спинив злобу гріхи сваволі,
Доволі мав акції безмежні,
Життя морив, люд тримав в неволі,
Права віддав бісу неналежні.
Незабудь, служив ти владареві,
Демону злодійської істоти.
У нього брав стебла кореневі,
Зліпивши з них свій трон гидоти.
Неначе вовк із ворохами шкір,
Ти хотів наблизитись до люду,
Послав йому із кров’ю лютий зір,
Який ніби звір терзає груди.
Тепер прикрившись ковдрою згори
Життя миліше смерті ти згадав.
Світ за очі побіг ти за бугри,
Хоча би слово матері сказав.
у Вас 
0
