ДИТЯ – НАЩАДОК МАЙБУТТЯ
Він топче долю й стежечки мої,
Чужим нахабством щедрість виявляє.
Для втіх своїх розкішні всі краї,
Зробив пустими владність проявляє.
Цей кат наруги, горя й тяготи,
До мене йде закриваючи уста.
В його очах любові не знайти,
Бо там лише люта кров і пустота.
Дитя це я - нащадок майбуття,
Своє дихання на подих впорядив,
Коли родився, для свого життя,
Надію множив і віру боронив.
Звільню стежину босоніж пройдусь,
В палатах ката припиню присуди.
Своїй матусі щиро поклонюсь,
Бо ми для неї рідні діти всюди.
Готові під куполом стояти,
Як серце кличе волю підійняти.
Прозору синь неба обійняти,
Щоб ясень день нащадкам передати.
| 
у Вас 
0
+++
