ЗМУШЕНИЙ ЧЕКАТИ

     ЗМУШЕНИЙ ЧЕКАТИ

Піднявши дух свій ласкою і чаром,

Розправив крила, для його підйому.

Пославши мрію, аж за білу хмару,

Чекаю подругу свою знайому.

Чи прийде мила, скоро я не знаю,

Така чудова назустріч у красі.

Із нею блиск, що ласку сонця має,

У любові незрівняний у сльозі.

Свою стучань звільняю від знемоги,

Прошу надію змушений чекати.

На подив я, дивлюся на дорогу,

Щоб на ній світлу радість відшукати.

Моє чекання муки затаїло,

Ласкаво я, кохану обіймаю,

Надія мрію в зорях підкорила,

Таку чудову, що давно кохаю,