СПОВІДЬ НА РІЗДВО

  СПОВІДЬ НА РІЗДВО
 
Чи все сказав, що я хотів, 
Чи написав про те що знаю. 
Зростав як повінь, біг потів, 
Бо душа дух високий має.
 
 Послухай серце ти скажи, 
Хіба життя було замало? 
На путь рукою не маши. 
Вона кругом хвостом виляла.
 
Чому навіщо і за чим, 
Судьба туди, сюди кидала, 
Довкола гомін не суди, 
Бо правда осторонь стояла.
 
Тепер біжу, тепер стою, 
На місці тім біда незрима,
А де ж життя мабуть в раю, 
Його краса очам любима.

Нарешті диво із душі,
Черпає краплі у глибинах, 
Добро віддати поспіши, 
Пробач чужі й свої провини.
 
Хай мова рідна у словах, 
Моє сказання заспіває. 
А пісня дітям у серцях, 
Біду неждану вимиває.