ОТРУТА ХОДЕ У СТОРОНЦІ Отрута є невдячна штука, В строкатій битві для спокус. Вона завжди як та зміюка, Жало пускає на укус. Збирає бруд у голій тиші, Від поту сіллю оброста. Хапає жертву на узвишші, Повільно море і глота. Яку пітьму пустити знає, Щоб ніч томилася в імлі. Ведінь в негоду запускає І зір з отрутою зомлів. Які слова тепер потрібні, Яку вимову їм знайти, Щоб у собі лишились гідні, Щоб ту оману перейти. Ми живемо, сміється сонце, Рясніє віра і росте. Отрута ходе у сторонці, Жало пускає не просте.
"Які слова тепер потрібні, Яку вимову їм знайти, Щоб у собі лишились гідні, Щоб ту оману перейти." Маєте рацію,п.Іване,де знайти ті слова, щоб переконати людей в їхній неправоті?...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
