ЛЮБОВ З ДОБРА ЛЮДСЬКОГО Любові стук, як грім весни рожевий, З добра людського в серці народився. Забув оман, його слова дешеві, Тому що на дива свої забився. Зростали стебла трав цвітінь розмаю, Черпала води з чистої криниці. Людина квіточку свою кохає, Від неї йде краса любов живиця. Співала голосом хорал святому, Любов радіє росами умита. Цвітінь узяла чистого огрому, На землі своїй у душі зігріта. Коли весна іде в палкій натурі Любов квітує пломенем протята. Чуття свої кладе на гребінь бурі, Свята повінчана в красі багата. Любовна порость скориться людині, Від світла сяйного промінь свій знайде. На сонці зродиться в новій зернині, З добра людського до нього знов зайде.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
+++
