ЯК МИЛА БАРИТЬСЯ

       ЯК МИЛА БАРИТЬСЯ

Напружену темінь безгомінь долає,

Вимову на ранок руйнує й творить.

В людському безмежжі увись пориває,

Як ранок бариться до нього спішить.

Як світла немає на схід повертає,

До сонця, до волі на вищу покров.

Зловісне в корінні, як зло вириває,

Для себе шукає найвищу дллюбов.

Обійме простори оновлені вмиті,

Розмову з красою свою поведе.

Як мила бариться, літає в блакиті,

До неї квіткову стежу прокладе.

Та радість квіткова з піснями й думками,

Піднята красою до неї спішить.

Кругом у блакиті разом із зірками,

Коханням безмежним яскраво блищить.