ЯК МИЛА БАРИТЬСЯ
Напружену темінь безгомінь долає,
Вимову на ранок руйнує й творить.
В людському безмежжі увись пориває,
Як ранок бариться до нього спішить.
Як світла немає на схід повертає,
До сонця, до волі на вищу покров.
Зловісне в корінні, як зло вириває,
Для себе шукає найвищу дллюбов.
Обійме простори оновлені вмиті,
Розмову з красою свою поведе.
Як мила бариться, літає в блакиті,
До неї квіткову стежу прокладе.
Та радість квіткова з піснями й думками,
Піднята красою до неї спішить.
Кругом у блакиті разом із зірками,
Коханням безмежним яскраво блищить.
| 
у Вас 
0
+++
