СУМНА ВЕДІНЬ
СУМНА ВЕДІНЬ
Тремтіла мирна тиша у траві,
На тихому аж голубому вітрі.
Світань іде на сутінки живі/
Роса сиділа на гінкому вітті.
Кружляє плесо барву на воді,
Спокійна синь хитається в затоці
Неждана біль скресає на біді
Ох, тяжко як роса згаса на сонці.
Та хто б не був, у всіх душа болить,
Як дикий пил здіймається з вітрами
Він погляд обпіка скрізь зір томить,
Коли згори спадає із дощами.
Сумна ведінь в потугах і в думках,
Коли в жалі краса вмира за віру.
Немов імла ховається в листках,
Коли на зір свою немає міру,
Сидить собі ніби на узбіччі,
І в забуття не хоче заховатись.
Коли біда дивиться у вічі,
Вона в такому оці хоче знатись.
Додав: Davudenko (11.04.2014)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1649 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА