ХТО СЕРЦЕМ НЕ ЧАХ

 
ХТО СЕРЦЕМ НЕ ЗАЧАХ
 
Слова холодні крижані,
Серця заплісніли на строки.
Їх гул як пуля на війні,
Несе смертельні нам уроки.
 
Вони в осаді наших днів,
Свій нім нам визначить несилі,
Як стук з далеких поїздів,
На хвилі буйні прилетіли.
 
Вже хтось сприймає їх за жар,
А хтось забув їх по дорозі.
Кому лягли, як свій тягар,
А іншому, як клич в тривозі.
 
І той хто серцем не зачах,
Хто розум має з боротьбою.
Хто носить світло на очах,
Той новий день несе з собою.
 
Слова дурні у рейки б’ють,
На слух вагаються завмерши.
Серця собі їх не беруть,
Вони чужі на звук затерши.
 
А слово неньчине одне,
Мов світ душевної розмови.
Усе що в світі неземне,
Складає на земне в любові.