ПРАВО, ЯК ОДВІЧНЕ КРЕДО

Нехай той світ у дикому екстазі,
Скорений у грі вірити не хоче.
Що в нього пал із зрадою в супрязі,
Помалу гасне у норі тріпоче.

Коли він змінював земну орбіту,
Без страху низини чистив до вершин.
Злобу зажерливу пускав по світу,
Щоб змією заповзала до глибин.

За ним спішили воїни солдати,
Невтішні суджені біси крадуни.
Хапали те, що не хотіли брати,
Під тиском люті, ці звірі дикуни.

У вирі цього світу порятунок,
На папері суть канонам написав.
Якщо зло висуває свій рахунок,
Щоб наразі проти нього гідний встав.

За все що творить зло без права в сутнім,
Покласти в забуття в пеклі заморить.
За лютий гріх сваволю під могутнім,
Без надій додолу трупом положить.

А потім з висоти блакитне небо,
Як надію розхмарити на віки.
Додавши право, як одвічне кредо,
Без оману біля світлої ріки.

Розміщено на сторінці: Давиденко Іван

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1403 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Koshkina • 20:54, 29.06.2014 [Лінк на твір] Право у кожного буває своє: зло або добро.... 0Спам 2 Davudenko • 21:03, 29.06.2014 [Лінк на твір] п. ІРИНО ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ 0Спам 3 leskiv • 15:53, 30.06.2014 [Лінк на твір] Сильні почуття. Але в деяких строчках збивається ритм, тому важко читається. 0Спам 5 Davudenko • 09:50, 01.07.2014 [Лінк на твір] п. Таміла щиро дякую Вам 0Спам 4 Таля • 02:18, 01.07.2014 [Лінк на твір] Гарно, вдумливо! 0Спам 6 Davudenko • 09:52, 01.07.2014 [Лінк на твір] п. НАТАЛЯ щиро й щиро дякую

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі