ПРИСЯГАЮСЬ ГОЛОВОЮ, ЩО ДУРНІ
ПРИСЯГАЮСЬ ГОЛОВОЮ, ЩО ДУРНІ
Серед тиші слово Боже з верхівець,
Мовить. - дух високий треба мати.
Я послав його з вершини навпростець,
Він зуміє злети розпочати.
Раптом рани заживати почали,
Стало ліпше і душа розквітла.
Звідси й звідти болі зникли що були,
Дух злічився, потягнувсь до світла.
Лиш стогнали марні здогади чиїсь,
Як були, такі й лишились ними.
Оточили сумнів, хмелю напились,
Видно стали думами чужими.
Присягаюсь головою що дурні,
Задля кого мали вмерти даром.
Нащо злету мстити прагнули вони,
Як з лихою люттю йшли на пару.
Мирним морем люд подався на човні,
Хоче про своє дізнатись діло.
Світ прекрасний там піднявся в далині,
Від якого слово те й летіло.
Додав: Davudenko (26.08.2014)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1013 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.