ПРИСЯГАЮСЬ ГОЛОВОЮ, ЩО ДУРНІ
ПРИСЯГАЮСЬ ГОЛОВОЮ, ЩО ДУРНІ
Серед тиші слово Боже з верхівець,
Мовить. - дух високий треба мати.
Я послав його з вершини навпростець,
Він зуміє злети розпочати.
Раптом рани заживати почали,
Стало ліпше і душа розквітла.
Звідси й звідти болі зникли що були,
Дух злічився, потягнувсь до світла.
Лиш стогнали марні здогади чиїсь,
Як були, такі й лишились ними.
Оточили сумнів, хмелю напились,
Видно стали думами чужими.
Присягаюсь головою що дурні,
Задля кого мали вмерти даром.
Нащо злету мстити прагнули вони,
Як з лихою люттю йшли на пару.
Мирним морем люд подався на човні,
Хоче про своє дізнатись діло.
Світ прекрасний там піднявся в далині,
Від якого слово те й летіло.
Додав: Davudenko (26.08.2014)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1262 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.