СТРОФІ Я ПОКЛОНИВСЯ
СТРОФІ Я ПОКЛОНИВСЯ
Хотів я написати про красу,
В гнучкому золоті твого волосся.
Коли цвітінь забралася в росу,
Відразу віття в перла заплелося.
Та вщухнув пал, попит на природу,
В очах тумани покотились сиві.
Ведінь пішла, замінила вроду,
Затьмили доли, лісові масиви.
Зоря згасає, моріжок поник,
Пітьма доволі в хащі посилилась.
Ранковий шепіт заглушає крик,
Картина творчості моя змінилась.
І ось підходить мрійна тишина,
Стає світліше, сяйво прозріває.
Безшумно тут вернулася весна,
Я слово творче в риму запрягаю.
Беру перо з музою зустрівся,
До ладу знову залітає ліра.
На вінець строфі я поклонився,
Писань прискорює надія й віра.
Додав: Davudenko (31.10.2014)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1382 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА