СВЯТИНЯ КРАСОТИ
$IMAGE1$
СВЯТИНЯ КРАСОТИ
На пагорбі диво - сад лунає дзвінко,
Шепоче квіт, нетерпець його вгортає.
Несеться крик птахів з кожної сторінки,
З піснями рідними край мій оживає.
На тисячу ладів, гомони чутливі,
Здіймають звуки братерства і любові.
Втішає радісне посмішки сміливі,
Соловей хорал виспівує в діброві.
Торкають небо, дерева небосяжні,
Ясніє край збирає перла у росі.
Троянди тягнуться догори поважні,
Калина край мій величає у красі.
Течія рікою свіжість начиняє,
Світиться зоря, час проміння їй знайти.
На землі рідненькій край мій починає,
У двори складати - Святиню Красоти.
Додав: Davudenko (19.05.2015)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1248 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА