Літаю в небесах із ангельським обличчям,
Дивлюся на простори - матінки землі.
Ведінь пластується, знімає протиріччя,
Коли тумани осідають на мені.
Бажань летіть немає лінощів пручання,
Якщо потрібно з нею вище піднімусь.
Щоб не знати їй, мить небесного прощання,
Спіймаю вир на ньому трішки покручусь.
Прийшла пора, лице зустрілося з зорею,
Не хочу їй, промінь ставити в провину.
Вони немов рідня вітаються з землею,
Якою я горджусь дивлячись з вершини.
Не треба слів, душа схотіла помовчати.
Свої чесноти захищає від грози,
Пора й мені, додому, до землі рушати,
Отак в траві, пора пройтися по росі.
Для вічних таємниць відкритися потроху,
Зайти до них, життя осмислити своє.
Літань надуману лишити на епоху,
Нехай у ній ім’я прославиться моє.
Людина завжди лишає слід на Землі але як довго він буде триматися це залежить від тих добрих справ, які людина зробить за час свого життя.Робімо ДОБРО. воно тримає людські сліди,згадку...Мудрі роздуми.
п.ГАЛИНО ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ ДУЖЕ РАДИЙ ВАШОМУ КОМЕНТАРЮ
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
