ОХ ЦЯ ЖАГА
ОХ ЦЯ ЖАГА
Ох ця жага обличчя загострила,
В своїх ділах досягши повноліття,
Зітхнув спокійно взяла вітрила,
Й почала долать своє століття.
Були очатка в неї яркі, яркі,
В красі своїй як зоря погідна,
Пахощі собі взявши всякі,
Вона стала мов красуня гідна.
Потім скрізь жага в своїй господі,
Працювала плідно як бджола ,
Іскру гріла в серці аж на споді
Для свого ж душевного тепла.
Додав: Davudenko (24.02.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1937 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА