МРІЇ ТІ ВСЕ ТАКИ ПРОРОЧІ

МРІЇ ТІ, ВСЕ ТАКИ ПРОРОЧІ

Двері гримнули, згасли смолоскипи,

З розпукою, лукавістю і страхом,

Полилися сльози і тихі схлипи,

У мертвій тиші обійнявшись з жахом.

Влада вже давно стриножена слаба,

Хоча пручалась люто до знемоги,

Свої молитви шептала мов раба,

В злодюг своїх просила допомоги.

Віддати дань для безтямної біди,

Юрба жахнулась тяжко заридала,

З острахом в журбі тікали хто куди,

Бігли так, що аж твердь землі дрижала.

Нарешті сон скінчився і мрія теж,

Побачив речі десь святі урочі,

Життя в омані часу не має меж,

Тому мрії ті, все таки пророчі.