ЖИТТЯ ЗДІЙМЕТЬСЯ НАВІТЬ ІЗ РУЇН

ЖИТТЯ УСТАНЕ НАВІТЬ ІЗ РУЇН

Ті вітри що душу можуть видуть,

До нас з верхів жадливими ідуть,

Від них прокази усюди стигнуть,

Від них нахабства з підлістю гудуть.

Вітер на землі замислив справу,

Полум’я згасити, дух і силу,

Утворив собі свою державу,

У нічній пітьми загнать в могилу.

Віє вітер і в душах пустирі,

Завше повні розпачу до краю,

Здіймають підлій усміх на горі,

Суть життя довівши до одчаю.

Та тільки сонце вийде з-за хмарин

І наглий вітер з миттю промине,

Життя здійметься навіть із руїн,

Якщо своє сумління поверне.