Всього коментарів: 31
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Beatus • 19:29, 27.10.2011 [Лінк на твір] Гарний вірш... А зло - поганий порадник... Кажуть, на зло всім, купив квиток і пішов пішки... Шаленство юності... А де воно? У душі... Шукайте його там... Там і Ваше кохання... І золоті струни Вашої арфи там... 0Спам 9 ЛюК • 07:27, 28.10.2011 [Лінк на твір] Хотілося написати "всімназло", бо це емоція,а не правда життя, але граматика не дозволяє. А ось завали душі чи розгребу? Дякую. 1Спам 2 Did • 19:38, 27.10.2011 [Лінк на твір] Людо, та ти не звертай увагу на те тяжіння - один раз живемо!.. Сподобався вірш, він такий чуттєвий весь, наскрізь пронизаний неприхованими емоціями відчаю. Є маленькі зауваження, але то так - дрібнички, а тому - 5! Наснаги тобі! 0Спам 10 ЛюК • 07:36, 28.10.2011 [Лінк на твір] Та я не звертаю, але воно від мого незвертання нікуди не дівається :smile:.Дякую, Вікторе. А зауваження я б почитала, щоб не прийшлося червоніти наступного разу. 0Спам 3 Asedo1949 • 22:42, 27.10.2011 [Лінк на твір] Багато, п, Людмило, ви на себе наговорили, і це не так, і те не так, а вірш ваш дуже гарний, просто чудовий. Відкрию серце, всім вітрам на зло. Розпанахаю, свої руки – крила, А може хто і скаже: повезло! Я знаю, що сама в собі відкрила Той злет, своїй душі, своїм рукам, Всьому єству, що тілом в нас зоветься, На перекір згасаючим зіркам… Я вірю! На це Всесвіт озоветься! 0Спам 11 ЛюК • 07:48, 28.10.2011 [Лінк на твір] Мені б Ваш оптимізм, Катю!От чесно! Я скільки Вас читаю, стільки відкушую від нього для себе живильні шматочки. Правда, чужим пирогом ситий не будеш, але принаймі на один день мені вистачає. Дякую. 1Спам 4 InhearT • 22:49, 27.10.2011 [Лінк на твір] пані Людмило, у Вас вийшов прекрасний вірш!) відчуваю, що і сам би черпнув з колодязя Вашого таланту, а за цю "пір*їну"(чи,може,перлину?:)) ставлю безсумнівне 5) 0Спам 12 ЛюК • 07:58, 28.10.2011 [Лінк на твір] Сердечно дякую, Ваню, за гарні слова. Ось тільки "талант" цей у мене з'являється лише тоді, коли болить... 1Спам 5 Nemo • 22:53, 27.10.2011 [Лінк на твір] Ти вибери зі зграї павичА, І висмикни в хвостатого найкращу, Бо не злетиш від пуху ти сича, А куряче дле злету - не путяще. Пройдися величаво по дворі, Хизуючись пір'їною картато, Проголоси пісенне попурі, І зачекай хвилину результату. Повір, що ти, таки, злетиш, Жар-птицею палатимеш у небі, Бо мало хто терпітиме фетиш З ікс-фактором шаленим біля себе. І пробіжить минуле в одну мить, Усім на зло, кохання юна сила, А ти збагнеш, що краще було жить Коли чужі ти пера не носила... Вибач за такий експромт, але навіщо Тобі чиїсь пера, коли Твої такі неповторні і чарівні... Дійсно є деякі недоліки, але загальна хвиля позитиву їх майстерно приховала. 5.0. 1Спам 13 ЛюК • 08:20, 28.10.2011 [Лінк на твір] Чесно сказати, Олександре, я абсолютно повністю погоджуюся з Вашою останньою публікацією на сайті. Тому скажу так: хотілось би довершеності. Ну хоча б у своїй ваговій категорії.А, до речі, Ваші експромти - це щось(клас!). Їх треба видати окремою збіркою "Експромти від Nemo".Дякую за підтримку. 0Спам 19 Nemo • 12:55, 28.10.2011 [Лінк на твір] Дякую і Вам: за підтримання моєї думки, за прагнення до довершеності, за оцінку експромтів і за якісну поезію. 2Спам 6 jakov-buga • 23:04, 27.10.2011 [Лінк на твір] Прочитав і "кинуло" в роздуми.Дякую,пані Людмило,за вірш.В ньому б"ється серденько душі... 0Спам 14 ЛюК • 08:24, 28.10.2011 [Лінк на твір] Щиро дякую, Якове. Я намагаюсь... 1Спам 7 Roksa • 23:12, 27.10.2011 [Лінк на твір] Людмилочко, вірш прекрасний тим, що дуже щирий.От відчувається він мені до трему в душі, але ж прошу Вас:повірте в себе...Бо без вогню, без уміння кохати і без пера- вірша такого не напишеш. Крил пресильних Вам! 0Спам 15 ЛюК • 08:40, 28.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Ланочко.На Вашу відвертість відповім відвертістю: не те, щоб я зовсім нічого не відчувала. Інколи засвербить у душі, а потім між лопатками, звідки крила мають вирости... От щось і напишеться. Щось напишеться. А хотілось би вільного льоту... 1Спам 8 К@труся • 23:19, 27.10.2011 [Лінк на твір] Читаю і хочеться плакати.. І навіть не хочеться - плачеться... Комок у горлі і все... Я Вас дуже-дуже люблю! І люблю все, що Ви пишете і робите. Дякую, що Ви просто є. І ще дякую Вам за відкриті емоції, які в цьому вірші і у всіх інших. Хотілося спочатку написати щось зарозумне у коментарі, але душа воліла виплеснути саме ці слова. Я її вирішила послухати. 0Спам 16 ЛюК • 08:59, 28.10.2011 [Лінк на твір] Я знаю, сонце, знаю. І навіть знаю, хто знайшов давно викинутий ключ від старої трухлявої скрині... :). 1Спам 17 Високий • 11:08, 28.10.2011 [Лінк на твір] У Вашому вірші, Людмило, сама зрілість... Насправді не Вам треба вчитись, а багатьом - у Вас! 0Спам 22 ЛюК • 08:06, 29.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Олександре. 1Спам 18 Мурашка • 11:34, 28.10.2011 [Лінк на твір] Після попередніх коментарів,я не можу більш нічого добавити крім 0Спам 23 ЛюК • 08:09, 29.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Галино. 1Спам 20 Валькірія • 12:57, 28.10.2011 [Лінк на твір] Гарно, бажаю Вам здолати земне тяжіння! Лиш у другому рядку я б перенесла "б", аби не зливалось дві до купи, ось так - Тоді собі я крила наростила б… 0Спам 24 ЛюК • 08:26, 29.10.2011 [Лінк на твір] Одна знайома Крилата Діва спровокувала цей плач. Дякую, Наталю. 1Спам 21 Shtanko • 15:25, 28.10.2011 [Лінк на твір] Вже сказано так щиро і багато, лише одне так хочеться сказати: якщо у мріях крила відростити, то що тяжіння, можна - полетіти!!! 0Спам 25 ЛюК • 08:33, 29.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Ігоре, за пораду. Я спробую... 0Спам 26 Pushok • 12:22, 31.10.2011 [Лінк на твір] Остання стопа - СУПЕР ! Особливо "шаленство юності згадати". Повторюся вкотре, жива душа це написала. Хоч можливо багато хто зі мною не погодиться. Пишіть і творіть. Дуже припало до серця. 0Спам 27 ЛюК • 00:16, 01.11.2011 [Лінк на твір] Дякую, Андрію, за хороші слова. 0Спам 28 lirik1205 • 21:01, 07.11.2011 [Лінк на твір] Гарний вірш, є у мене на російській мові такі рядки: Душа поэта - скрипки нежный звук, смычок рождает музыку рассвета и жизнь поет, и радуется этим, что больше не увидим мы разлук. Душа поэта - радость и печаль, тобой живут написанные судьбы, туманы утром расстилают будни, твоя сейчас зашторенная даль. Душа поэта - вечная любовь, от теплых строк все исчезают муки и двух сердец соприкоснутся звуки: страдать, любить я буду вновь и вновь. 0Спам 29 ЛюК • 21:09, 07.11.2011 [Лінк на твір] Прекрасні слова! Дякую, що читали мене. 0Спам 30 sashko • 19:57, 04.09.2013 [Лінк на твір] Клас! Дякую, шо Ви є Дай Боже Вам наснаги, енергії, натхнення і любові! 0Спам 31 ЛюК • 23:06, 04.09.2013 [Лінк на твір] Дякую на доброму слові. Рада, що пройнялися моїми думками.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі