Гарний вірш... А зло - поганий порадник... Кажуть, на зло всім, купив квиток і пішов пішки... Шаленство юності... А де воно? У душі... Шукайте його там... Там і Ваше кохання... І золоті струни Вашої арфи там...
Людо, та ти не звертай увагу на те тяжіння - один раз живемо!.. Сподобався вірш, він такий чуттєвий весь, наскрізь пронизаний неприхованими емоціями відчаю. Є маленькі зауваження, але то так - дрібнички, а тому - 5! Наснаги тобі!
Та я не звертаю, але воно від мого незвертання нікуди не дівається :smile:.Дякую, Вікторе. А зауваження я б почитала, щоб не прийшлося червоніти наступного разу.
Багато, п, Людмило, ви на себе наговорили, і це не так, і те не так, а вірш ваш дуже гарний, просто чудовий. Відкрию серце, всім вітрам на зло. Розпанахаю, свої руки – крила, А може хто і скаже: повезло! Я знаю, що сама в собі відкрила Той злет, своїй душі, своїм рукам, Всьому єству, що тілом в нас зоветься, На перекір згасаючим зіркам… Я вірю! На це Всесвіт озоветься!
Мені б Ваш оптимізм, Катю!От чесно! Я скільки Вас читаю, стільки відкушую від нього для себе живильні шматочки. Правда, чужим пирогом ситий не будеш, але принаймі на один день мені вистачає. Дякую.
пані Людмило, у Вас вийшов прекрасний вірш!) відчуваю, що і сам би черпнув з колодязя Вашого таланту, а за цю "пір*їну"(чи,може,перлину?:)) ставлю безсумнівне 5)
Ти вибери зі зграї павичА, І висмикни в хвостатого найкращу, Бо не злетиш від пуху ти сича, А куряче дле злету - не путяще. Пройдися величаво по дворі, Хизуючись пір'їною картато, Проголоси пісенне попурі, І зачекай хвилину результату. Повір, що ти, таки, злетиш, Жар-птицею палатимеш у небі, Бо мало хто терпітиме фетиш З ікс-фактором шаленим біля себе. І пробіжить минуле в одну мить, Усім на зло, кохання юна сила, А ти збагнеш, що краще було жить Коли чужі ти пера не носила...
Вибач за такий експромт, але навіщо Тобі чиїсь пера, коли Твої такі неповторні і чарівні... Дійсно є деякі недоліки, але загальна хвиля позитиву їх майстерно приховала. 5.0.
Чесно сказати, Олександре, я абсолютно повністю погоджуюся з Вашою останньою публікацією на сайті. Тому скажу так: хотілось би довершеності. Ну хоча б у своїй ваговій категорії.А, до речі, Ваші експромти - це щось(клас!). Їх треба видати окремою збіркою "Експромти від Nemo".Дякую за підтримку.
Людмилочко, вірш прекрасний тим, що дуже щирий.От відчувається він мені до трему в душі, але ж прошу Вас:повірте в себе...Бо без вогню, без уміння кохати і без пера- вірша такого не напишеш. Крил пресильних Вам!
Дякую, Ланочко.На Вашу відвертість відповім відвертістю: не те, щоб я зовсім нічого не відчувала. Інколи засвербить у душі, а потім між лопатками, звідки крила мають вирости... От щось і напишеться. Щось напишеться. А хотілось би вільного льоту...
Читаю і хочеться плакати.. І навіть не хочеться - плачеться... Комок у горлі і все... Я Вас дуже-дуже люблю! І люблю все, що Ви пишете і робите. Дякую, що Ви просто є. І ще дякую Вам за відкриті емоції, які в цьому вірші і у всіх інших. Хотілося спочатку написати щось зарозумне у коментарі, але душа воліла виплеснути саме ці слова. Я її вирішила послухати.
Остання стопа - СУПЕР ! Особливо "шаленство юності згадати". Повторюся вкотре, жива душа це написала. Хоч можливо багато хто зі мною не погодиться. Пишіть і творіть. Дуже припало до серця.
Дякую на доброму слові. Рада, що пройнялися моїми думками.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
