на свій відбиток
у небеснім плесі –
верба похила
задивилась із ставка…
а достеменно –
із кругленького
дукАчика-озерця…
сюди вода
з-поміж осок і рЕзед притіка
потічком звивистим,
в`юнким русЕльцем
протореного в камені струмка,
що прозоріє стиха
із первозданно-юрського джерельця…
озерце
це
щось має спільного в собі
з єством Поета:
в його уяву, як у дзеркальце,
все втілене і невречЕвлене –
сотворене: земля і небо,
Вселенна!
спішить
і прагне роздивитися на себе…
самопізнатися –
у образній співзвучності з Творцем
…струмочок – срібна витончена нить,
що між осок свідомості бринить,
канал духовного зв`язку,
стежина думки…
а юрських витоків невИчерпне джерельце –
це
палке, вразливе, вічно молоде
Поетове чутливо-мудре,
навіки-вічні незбагненне! Серце.
...а юрських витоків невИчерпне джерельце – це палке, вразливе, вічно молоде Поетове чутливо-мудре, навіки-вічні незбагненне! Серце.- Прекрасна поезія і така глибина думки-зачаровує! Браво авторові за такі невичерпні творчі пошуки!
вода взагалі містична стихія... на її плин можна дивитися вічно
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")